ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ

Що необхідно знати про коронавірусну інфекцію?

Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.

Остап Іванков

Остап Іванков

Іванков Остап Павлович народився 28 серпня 1926 року в родині сільського вчителя в селі Бохни Летичівського району на Вінниччині.
До війни закінчив сім класів Летичівської середньої школи №3.
У період німецької окупації був підпільником партизанського загону імені Сабурова. Група складалася з трьох осіб. Керував групою лейтенант Підлісний Іван Кузьмич, родом із села Бохни.
1944 року, за призивом райвійськкомату, направили служити на Тихоокеанський військово-морський флот у морську авіацію.
Остап Іванковучасник бойових дій у війні з японцями на Далекому Сході в 1945 році. Нагороджений грамотою Верховного Головнокомандуючого за відмінні бойові дії. Серед нагород є ордени й медалі.
Остапа Павловича демобілізували з армії в 1949 році. Одружився з однокласницею. Євгенія Костянтинівнаучитель математики.
Далі працював, однак вирішив здобути десятирічну освіту в школі, тому одночасно навчався в Летичівській середній вечірній школі робітничої молоді.
1971 року О. Іванков заочно закінчив Українську сільськогосподарську академію. Кваліфікаційне звання –агроном-економіст.
Спершу працював старшим економістом Летичівського районного виконкому. Згодом направили директором Летичівського маслозаводу. За самовіддану працю нагороджений медаллю «За доблесний труд».
Переїхавши з родиною до м. Вінниця, де навчалися сини, Остап Павлович влаштувався слюсарем на місцевий завод засобів автоматики. Коли керівництво дізналося, що працює слюсарем, запропонувало посаду державного хлібінспектора з перевірки збереження зерна й зернопродуктів на залізничних зерноскладах, елеваторах та зернопереробних підприємствах Вінницької області.
Переїхавши з батьками дружини до м. Вишневе, працював начальником адміністративно-господарського відділу Жулянського машинобудівного заводу КПО ім. Артема.
З виходом на пенсію працював начальником ЖЕУ №1 м. Вишневе.
 
 
Пам’ять сивини
 
Багрянить сонечко горою,
З весельця золото спадає,
Проміння бавиться водою,
Поділля чарами вбирає.
     Розгортає човен гілля,
     Вербова тиша гомонить,
     Краса чарівного Поділля
     Ввійшла у душу і мовчить.
Небеса полощуть хмари,
Застигла вічність глибини,
Буг, пригадуючи чари,
Купає пам’ять сивини.
м. Вишневе. 2007 р.
 
Скорбота пам’яті*
Сосна з сосною шепотить,
Обнявши тугою могилу,
Життя пробігло, наче мить,
Усю забравши його силу.
      Спи, мій товаришу-брат,
      Хай земля тобі пухом,
      Спив свою чашу моряк,
      Ніколи не впавши духом.
Останній сухар вдвох ділили,
Листи розглядаючи з дому,
Вони додавали нам сили,
Матроську знімаючи втому.
      Смерть пантрувала нас всюди,
      Ворожі кидаючи сили,
      Безжально вриваючись в груди
      Ми пошепки Бога молили.
Ти пам’ятаєш ті дні,
Як в день Перемоги „гуло”?
Він тихо промовив мені:
 - Це в іншому світі було.
     Прощай, мені, друже, пробач,
     Покрилась травичка росою,
     Скорботно співав в лісі шпак,
     Сосна догоряла сльозою.
м.Вишневе, 2004 р.
 
*Присвячую своєму другові-однополчанину Смолюку Романові, учаснику бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.
 
Шепочуть верби
Шепочуть верби при долині,
Неначе пам’ять гомонить,
Душа вклонилася калині,
До хати рідної летить.
            Раннє сонечко встає
            Вмиває золоту сережку,
            Сумує серденько моє,
            Не пізнає дитинства стежку.
Посріблені весною роси
Моєю пам’яттю живуть,
Роки, покладені в покоси,
В дорогу вічності ведуть.
            Гомонить вербове гілля,
            Сумним спогадом пливе,
            Хатина рідного Поділля
            Понині в пам’яті живе.  
м. Вишневе. 2007 р.
 
Діброва
Бродить місяць, із-за хмари
Сіє золотом росу,
Роздає коханим чари,
Вічній юності красу.
            Діброва тихо гомонить,
            Шепоче ніжністю листочків,
            Чарівну наводить мить
            Красою трепетних віночків.
Співають сумно солов’ї,
Тримають пам’ять у полоні,
Роки посріблені мої
Промчали, наче баскі коні.
            Закон життя тримає
            Любов’ю юності вклонись,
            Нехай молодість кохає,
            Як кохалася колись.
Терниста юності дорога,
Трепет чистої душі,
Любов дарована від Бога,
Любов’ю пишуться вірші.
м. Вишневе, 2007 р.
 
Гей, роки
(пісня)
 
Гей, роки, ви, роки,
Повертайтесь до мене.
Ви, мої ластівки,
Як живете без мене?
      Відгомін діброви,    
      Пісні солов’я,          
      Вицвіли брови,              2 рази
      Мов доля моя.          
Пролетіли роки,
Мою долю згадали,
Свої ластівки
Мене не пізнали.  
      Відгомін діброви,    
      Пісні солов’я,           
      Вицвіли брови,                2 рази
      Мов доля моя.         
Гей, роки, ви, роки,
Коли пролетіли?
Мов осінні пташки,
У вирій злетіли,
      Відгомін діброви   
      Пісні солов’я,         
      Вицвіли брови,              2 рази
      Мов доля моя.        
м. Вишневе, 2008 р.
 
Втомлене сонце
 (пісня-танго)
Присвячую коханій дружині Євгенії
 
Втомлене сонце прощалось,
Золотило доріжку весні,
Серце коханню призналось
Далеким відлунням мені.   
     Юність вклонилась рокам,
     Довго себе пізнавала,
     «Нікому тебе не віддам», -
     Тихо мені прошептала.
Верніться, роки, поверніть,
Пам’ять свою запитайте,
Серцем моїм обніміть,
Пізнавши його, привітайте.
     Сонце за обрій сховалось,
     Кинувши промінь рокам,
     Ніжно коханню призналась:
     «Нікому тебе не віддам».
м. Вишневе, 2003 р.
 
Слово
                                  …І день іде, і ніч іде,
                                 І, голову схопивши в руки,
                                 Дивуєшся, чому не йде
                                 Апостол правди і науки...
                                                   Т.Г.Шевченко
 
«На початку було Слово,
А Слово в Бога було»...
Дало мудрості основу,
В дорогу істини вело.
       Віддавши шану букварю,
       Слово грамоти учило,
       Неначе ранішню зорю
        Дитячу душу освятило.
Помолилось тихо Богу,
Праці власного буття,
Пізнавши істинну дорогу
Селянської мудрості життя.
     Роки збігли чередою
     Воєнних пройдених доріг,
     Забур’янивши собою
     Рідний батьківський поріг.
Нема ради без громади
Вавилонські мулярі
Ніхто не слухає поради
Ні в низах, ні на горі.
     Слово мудрості учило,
     Божій істині знання,
     Нащо жадібність зродило,
     Життя пустивши навмання?
м. Вишневе, 2008 р.
 
Кохання
Кохання ніжно усміхнулось,
Поклонилося весні,
З років юності вернулось
Відлунням пам’яті мені.
     Любові серденько раділо,
     Бажало лагідного дня,
     Наївно трепетно щеміло -
     Пришпорив юного коня.
Багрянить небо далиною,
Співають сумно солов’ї,
Роки покрились сивиною
В далекій пам’яті моїй.
     Місяць осяйний кочує,
     Золотить небесну даль,
     Кохання вічності дарує
     Любові трепетну печаль.
м. Вишневе, 2008р.
 
Чари
Чари зіроньки купають
В небесній тиші глибині,
Немов русалоньки співають
В нічних просторах давнини.
     Розгортає місяць хмари
     Сяйвом зорі привітати,
     Навіває нічні чари
     Любов одвічну шанувати.
Солов’ї в гаю вмовкають,
Нічна тиша шепотить,
Небесні зіроньки згасають,
Кохане серденько щемить.
     Затихають чари ночі,
     Непокоять душу знов,
     Закохались карі очі
     В небесно-зоряну любов.
м. Вишневе, 2008 р.
 
Осінній блиск
Ясне сонечко блищить.
Павутинням сріблить коси.
Краса природи шелестить,
Збирає золото в покоси,
     Осіннє листя мерехтить,
     Діамантом грають роси,
     Безмежжям вічності летить
     Краса, заплетена у коси.
Промайнуло тепле літо,
Туманом вкрилися поля,
Павутинне плете сито
Давно не орана земля.
     Небесно-сонячний багрянець
     Обрій неба золотить,
    Літо бабине у танець
     Поспішає запросить.
м. Вишневе, 2008 р.
 
Осіння любов
         (пісня)
Хризантеми сумують в саду,
Тривожать осінню любов,
Парком знайомим іду
З тобою зустрітися знов.
     Листя осіннє спадає,        
     Далекої юності жаль,         
     Пам’ять любов’ю вітає,
     Душі навіває печаль.                   2 рази
Кружляє все вальс давниною,
Юні роки повертає,                  
Минуле прощання з тобою
Навіки мені залишає.                       2 рази
     Листя кружляє садами,
     Наче усмішка твоя,
     Роки пролетіли між нами
     Мов доля воєнна моя.                  2 рази
Дзенькнули тихо медалі,
Юність вернулася знов,
Сивиною покрила печалі
Осіння далека любов,
     Небесний багрянець спадає,
     Манить надію журбою,
     Музика сум навіває,       
     Далеку розлуку з тобою.          2 рази
     Листя кружляє садами,
     Наче усмішка твоя,
     Роки пролетіли між нами,
     Мов доля воєнна моя.                 2 рази
     Тануть роки сивиною
     Душі навівають печаль,
     Промайнула любов стороною,
     Сизокрилою чайкою в даль.
м. Вишневе, 2008 р.
 
У вирій
У вирій птахи відлітають,
В чужі незвідані краї,
Курличуть, тихо забирають
Роки посріблені мої.
     Піднявшись у безмежну вись
     Життям прожитої надії,
     Курличуть тихо, як колись,
     Забравши останні мрії.
Зникає сумно в далині
Просторів звідана дорога,
На пам’ять кинувши мені
Промінчик, посланий від Бога.
     Прощайте, милі журавлі,
     Назад вертайтеся весною
     До хати, рідної землі
     Ділити доленьку зі мною.
Багряне сонечко сідає
За обрій зниклих журавлів,
Весну з надією чекає
Земелька втомлених полів.
2005 р.